Сьогодні... ні, вже вчора - була така погода, що не втримався і спонтанно прогулявся знову містом з фотоапаратом. Разом з тим вирішив пограти у своєрідну гру - все знімав одним об'єктивом (що не завадило тягнути за плечима усе своє фотобарахло, так, на всяк випадок). Ті, кому категорично не подобаються фотографії, зроблені фішаєм, можуть далі не дивитися :)





Розпочинав я, як водиться, з околиць площі Ринок. Кілька кадрів на "пристрілку", ну і перші пристойні вже будуть власне на самій площі.


Дядько з кульками. Зустріти дядька з кульками - хороший знак. Буде багато цікавого. Я цього дядька зустрів за вечір рази три, але він весь час як заправський партизан рухався хаотично і не давався добре скадрувати :)


Зйомку трамвая, що наближається, через фішай треба прирівняти до екстремальних видів спорту, як ото альпінізм чи автоперегони. Розкриваєш друге око - а він вже прямо перед носом.


Від п'ятнадцяти кадрів риб'ячим оком може голова закрутитися, тож я деякі трішки випрямив :) Технічно умови гри не порушено!


Біля цього місця крутився якийсь молодий чоловік і знімав ракурси, які я викладав на початку тижня, і такий самий на кілька годин раніше за мене зняв Максим Баландюх (розминулися :(). Мабуть, щось таки в тому місці є..


Для шанувальників безсмертних "Хронік Амбера" Роджера Желязни (привіт, Олеся :) - "консульство Амбера у Львові", Amber in of Ukraine.


Несподівано побачив відкритим костел єзуїтів (Петра і Павла). Ще ніколи не доводилося бути всередині. Фантастичне місце, дуже раджу відвідати.


По виході виявив, що не вистачає однієї рукавиці. Обмізкувавши, згадав усі місця де чистив оптику або користувався телефоном, і побіг коло по новій. Заодно робив деякі кадри в інших ракурсах. Паралельно обдумував - якщо рукавиці коштують скажімо 100 гривень, а я згубив одну - то це я згубив 50 чи все-таки 100? А якщо хтось знайшов?. В самому кінці кола біля Преображенки знайшов таки припорошену снігом рукавичку. 50 чи 100?..


Оце жовтувате світло ліхтарів по хорошому треба би правити. Але якось без нього немає тої атмосфери, чесне слово..

А тепер переходим до кількох бонусів з претензією на жанровість.








Мусить бути привід сказати - горизонт завалений :) А якщо серйозно - то чомусь подобається ця фотографія. Можливо абсурдністю..


І - останній бонус. "Автопортрет" моєї тіні :)